О слово рідне, хто без тебе я?

  Мова…Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава. З особливим трепетом відзначили День української писемності та мови у Мишлятицькому НВК. 9 листопада школа розцвіла різнобарв’ям вишиванок, а шкільні коридори – цікавинками української мови: фразеологізмами, словами-синонімами,висловами видатних людей про мову. Учні 7 класу запросили шестикласників на свято  «О слово рідне, хто без тебе я?», підготовлене вчителем української мови та літератури Токарчик Н.М. У вступному слові педагог  здійснила короткий екскурс в історію рідної мови,  розповіла про етапи становлення та розвитку української мови, її значення в житті кожної людини. Вірші, прислів’я та приказки про українську мову звучали з уст дітвори,а ребуси, кросворди, мовознавчі вікторини стали основою жвавих обговорень, виру емоцій та висновків про значення української мови у житті громадян нашої держави. З особливим запалом семикласники вплітали у «поетичний вінок» чудесні вірші про мову. У підсумковому слові заступник директора Строган Л. І. звернулася до присутніх із словами про необхідність берегти і плекати рідну мову. Саме вона є джерелом народної пам’яті, що з’єднує минулі та прийдешні покоління, безцінною спадщиною, яка бережливо передається з роду в рід. Як сказав поет Борис Олійник: «І тільки Слово береже в основі безсмертя української душі».