Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної України.

  Вже понад вісім десятиліть не залишає байдужими свідомих людей тема штучного голоду в Україні початку тридцятих років XX століття. Ця трагедія спричинена суцільною колективізацією, людиноненависницькою політикою сталінських часів, сумнозвісними хлібозаготівлями.

  У Завꞌязанцівському НВК під керівництвом Гринди Оксани Михайлівни  проведено захід «Людської пам’яті мости…» (до Дня пам’яті жертв Голодомору) . Учні дізналися  про причини та наслідки жахливої трагедії українського народу. Багато глибоких та змістовних слів було сказано ведучими реквієму, основним меседжем яких був заклик довічно пам’ятати про закатованих у ті страшні голодні роки.

Також була проведена акція  «Незабудки  пам’яті»,  щоб   вшанувати    жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.
   Не було ані війни, ані стихійного лиха, ані пошесті. А була тільки зла воля одних людей проти інших. Як сталося,  що без стихії, без засухи, без війни, в самому центрі Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод звів у могилу мільйони людей? Що це було? Це був геноцид. Це була безкровна, людоморська війна тоталітарної системи проти українського народу. 

Школярі перегорнули сумні сторінки історії України, на яких кривавим і чорним вписані слова «голод», «голодомор» та хвилиною мовчання вшанували пам’ять померлих 1932-1933 років