Не плачте, мамо, я іще живий,
Хоча й лежу із кулею у грудях…
А наді мною, юним, молодим
Схилилися в скорботі люди…
Я не помру, ніколи не помру,
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму,
Та я живу у всенароднім серці…
Хоча й лежу із кулею у грудях…
А наді мною, юним, молодим
Схилилися в скорботі люди…
Я не помру, ніколи не помру,
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму,
Та я живу у всенароднім серці…
Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули в Києві на
Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за
право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна Сотня, зробивши перший
крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-охоронцями на небі.
Описати, а
тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на
Україну, сьогодні не під силу нікому. Гіркі події лютого 2014 року не могли залишити байдужими
бібліотекаря Завꞌязанцівського НВК
Мостиського району, яка підготувала виставку «Небесній
сотні-шана й
молитви».
Із запаленою свічею та молитвою школярі
віддали шану кожному Герою.
Можливість змінити наше життя на краще дісталося дорогою ціною, ціною людських жертв, ціною втрати частини території.
Ми щодня повинні пам’ятати про тих, хто віддав своє життя за Україну – за таку
Україну, про яку усі ми мріємо…
Немає коментарів:
Дописати коментар